Товариство геодезистів та землевпорядників Прикарпаття
Головна » 2008 » Березень » 25 » Навпочіпки, з лупою й фотоапаратом, або У що вилилося знайомство з генпланом
20:42 Навпочіпки, з лупою й фотоапаратом, або У що вилилося знайомство з генпланом | |
Мер міста Едуард Гурвіц за підсумками обговорення генплану вкотив догани чиновникам від архітектури. Але розтривожений вулик продовжує гудіти. Після того, як знайомство з головним містобудівним документом подовжили до кінця березня, дедалі більше стає охочих заглянути в майбутнє Одеси. Головне запитання: «Що буде з моїм будинком?»  Знайомство з генпланом: «Ти щось розумієш? Я ні...» Такий ажіотажний інтерес городян до майбутньої моделі розвитку міста — для Одеси велика новина. За визнанням влади, виставочний зал, де експонується проект генплану, став місцем паломництва. Люди приходять сім’ями, з фотоапаратами, лупами й скрупульозно вивчають розвішані на стінах графічні карти, в яких складно розібратися. Реакція — вкрай негативна. У журналі зауважень і пропозицій практично немає слів схвалення. І безліч прохань і пропозицій не зносити їхніх будинків, мікрорайонів. В Одесі понад половина житлової й суспільної забудови — присадибна. Саме жителі приватного сектора найбільше стурбовані долею своїх будинків. Спочатку збунтувалася Чорноморка. Вона вирує давно. Жителі обурені тим, як забудовується берег моря й «облаштовується» їхнє селище. А тут приспів генплан, який, з їхнього погляду, узаконив усе, проти чого боролися. Тому нині вони вимагають зберегти індивідуальну приватну забудову, не розміщувати на березі житло, яхт-клуби та інші будівлі, які заважають людям вільно користуватися морем. Потім підключилася Чубаївка, частину якої заплановано під знесення. На карті нового генплану на місці своїх будинків жителі мікрорайону виявили багатофункціональний центр. За ними вийшли на вулицю жителі Ближніх Млинів, де запроектовано висотки й нібито вже визначено забудовника. Потім — жителі Дмитрівки й Великого Фонтана. В них та сама біда. Жителі Фонтана до того ж вимагають прибрати з берега моря все, що обмежує право громадян на спільне користування природними ресурсами, й відновити парк Шклярука. Невдовзі до «приватників» підключилися жителі багатоквартирних будинків, які вже нині йдуть під знос в окремих районах міста. Не залишилися осторонь і захисники старовини, обурені тим, як спотворюють стару Одесу, її вулиці й дворики. А двома тижнями пізніше до акцій протесту приєдналася Лузанівка, якій загрожує масштабна реконструкція. Цей багатостраждальний мікрорайон, крім усього іншого, розміщується в зоні підтоплення. І давно потребує облаштування. Жителі в принципі не проти реконструкції, але хочуть знати, що їх очікує. Тому вимагають, щоб питання такого масштабу вирішували чесно й відкрито. Усі учасники пікетів зверталися до одеситів із закликами підтримати акції протесту. «Не думайте, що це лише наша біда, — кажуть вони. — Й у ваші двері кожного моменту можуть постукати». І це правда. Тому що нині містобудівну політику в місті визначає забудовник. Його диктат — скрізь і всюди. Мало не щодня в теленовинах одесити бачать, як при відселенні порушують права городян, чиї будинки потрапили в зону забудови висотним житлом. Як люди намагаються відстояти дитячі майданчики, зелені зони, свій життєвий простір. Можу навести власний приклад. Наше прямокутне подвір’я, утворене чотирма новими висотками, має дві невеличкі арки й один проліт. Оцей вільний простір, що частково зайнятий насосною, приглянувся деяким чиновникам, і тепер вони хочуть втиснути в нього ще одну секцію будинку. Тобто замкнути подвір’я, в центрі якого — дитячий майданчик і безліч автомобілів. Питається, як після цього тут зможе роз’їхатися транспорт, пройти пожежна машина, швидка допомога?.. Найбільше обурює, що в таких ситуаціях жителям будинків, які намагаються відстоювати свої права, доводиться боротися не тільки з комерсантами, а й із владою. Але вже через суд. Адже забудовники діють не самовільно, а на основі рішень міськвиконкому й міськради. Тобто людям доводиться позиватися з тими, хто зобов’язаний захищати їхні права. І суди найчастіше не на їхньому боці. Тому нічого не залишається, як приєднуватися до акцій протесту. Чиновницька тупість, або Звідки взятися довірі? Після того як народний гнів хлинув через край, мер міста Е.Гурвіц видав спеціальне розпорядження, скликав брифінг для журналістів і виступив із заявою. «Я буду останньою людиною не тільки в Одесі, — сказав Гурвіц, — а й у країні, якщо хтось зазіхне на приватну власність людей». Він розповів, що на початку 80-х пережив щось подібне, коли в нього намагалися відібрати з трудом побудований на Фонтанці будинок. Але нині інтересам людей ніщо не загрожує. Їхні будинки ніхто не зноситиме. Виявляється, при розробці нового генплану припустилися помилок. У нього автоматично перенесли деякі сторінки старого генплану, що передбачав часткове знесення мікрорайонів Чубаївка, Дмитрівка, Великий Фонтан через старість житла, брак комунікацій. Але за минулі роки жителі облаштували свої житла й прилеглу територію, приватизували земельні ділянки. Загалом держакти на землю одержали 14 тисяч одеситів. І тепер це їхня приватна недоторкана власність. Приймаючи проект від розробників, міська влада виявила всі ці неточності й процедурно доручила їх усунути. Так що в остаточному варіанті генплану індивідуальна житлова забудова залишається частиною Одеси. Буде також враховано всі пропозиції й зауваження одеситів. Мер міста розкритикував роботу управління архітектури й містобудування, яке безглуздо організувало ознайомлення з проектом генплану й не зуміло донести до одеситів концепцію розвитку міста. Як висловився Е.Гурвіц, причина — в простій чиновницькій тупості. Догану одержали начальник управління, він же головний архітектор міста Володимир Колокольников, його заступник Марат Касимов і начальник відділу, відповідальний за реалізацію генплану, Олександр Греков. Мер розпорядився оголосити конкурс на посаду головного архітектора міста. Бо майбутнє Одеси потребує нових творчих підходів і містобудівних ідей. Проте заява влади й розпочаті заходи практично не змінили настрою городян. Акції тривають. По-перше, люди хочуть доказів і гарантій того, що вони можуть спати спокійно. Кредит довіри до влади давно вичерпано. Йдеться про стратегію розвитку міста на далеку перспективу. Яку вагу матимуть слова мера про захист власності через п’ять, десять чи двадцять років? По-друге, влада, кажучи про видані держакти, забула уточнити, скільки ще одеситів оббиває пороги, щоб реалізувати своє законне право. Люди роками не можуть приватизувати свої земельні ділянки. За їхнім визнанням, це можна зробити тільки за великі гроші. Одна з причин відмови — саме генплан, що передбачає знесення приватного сектора. По-третє, ніхто не вірить, що в проект генплану вкралися помилки. Але навіть якщо це так і помилки були ще при передачі документації місту, то навіщо було виставляти генплан на огляд із такими помилками? Щоб позлити громадян? Спровокувати акції протесту? Був розрахунок, що ніхто нічого не помітить? Нині влада й населення розмовляють різними мовами. А тому обговорення генплану зайшло в глухий кут. І, схоже, в місті не знають, що з усім цим робити. Вихід, звичайно, є. Але відкритий, чесний діалог із городянами владі не потрібен — інтереси різні. Зрозуміло, що знайти на генплані свій будинок і палісадник людина не зможе. Але нічого не можна зрозуміти й про долю цілих мікрорайонів, немає ясності щодо тенденцій розвитку територій. А як обговорювати невідоме? Кажуть, пояснювальна записка до генплану займає кілька томів. Можливо, вона й містить відповіді на запитання. Але ні жителям міста, ні журналістам документ недоступний. Авторові цих рядків у міському управлінні архітектури й містобудування пояснили: він — для службового користування й іде під грифом «секретно». Після мерської прочуханки чиновники стали частіше зустрічатися з журналістами й населенням. Зал, де виставлено матеріали проекту генплану, почав працювати у вихідні дні. Проте пояснювальних матеріалів так і не додалося. Хоча на брифінгу заступник мера міста Михайло Кучук запевнив, що їх подадуть. У залі до обіду як чергував, так і чергує працівник управління архітектури, який на пальцях намагається пояснити людям, що зображено. Та й він не завжди може відповісти на всі запитання: «Мені здається, що це...», «Я так думаю...» А люди хочуть знати напевно й бачити документацію. Це стосується не тільки генплану, а й містобудівних обгрунтувань, за якими останнім часом ведеться забудова міста. Приміром, жителі Лузанівки давно смикають управління архітектури й містобудування з проханням надати проектні матеріали щодо реконструкції їхнього мікрорайону разом із пояснювальними записками. Рішення міськвиконкому про розробку низки містобудівних обгрунтувань було прийнято майже рік тому. Але людям показали тільки малозрозуміле креслення... Дійсність красномовніша за слова 29 лютого ц.р. терміново було скликано позачергову сесію міськради. І що ж побачили одесити? Все те ж саме. Керівництву міста вдалося протягнути рішення про забудову прибережної зони в Лузанівці. Точніше, одержати добро на продаж із торгів права оренди 20 гектарів землі в районі гідропарку для потреб Євро-2012. Крім непривабливого житла, Лузанівка має прибережну паркову зону з широкими, просторими пляжами. От вона й приглянулася інвесторові, який згоден побудувати тут величезний спортивно-розважальний комплекс — із стадіоном на 30 тисяч місць, спортзалами, висотними готелями, яхт-клубом, торговим центром, паркінгами. Навколо цього масштабного проекту на сесії не на жарт розгорілися пристрасті. Проект наштовхнувся на жорсткий опір депутатів від Партії регіонів. Щоправда, інтереси не городян, а однієї з комерційних структур — ЗАТ ФК «Чорноморець» — стали причиною запеклої боротьби. Ця компанія, що є одним із найбільших у місті забудовників і постійно конфліктує з городянами, одержала права на реконструкцію стадіону «Чорноморець» у парку ім.Т.Шевченка, що в центрі міста над морем. Стадіон, який після реконструкції вміщуватиме до 50 тисяч чоловік, визначено як основний майданчик для матчів майбутнього чемпіонату. Тому ще один стадіон для майбутніх ігор в Одесі, на думку керівництва ЗАТ, не потрібен. Цього ж дня, 29 лютого, проходила сесія обласної ради, на якій розглядалася обласна програма з підготовки та проведення Євро-2012, складовою якої є програма міська. Депутат облради Олег Марус, він же в.о. президента ЗАТ ФК «Чорноморець», зажадав виключити пункт про будівництво стадіону в Лузанівці. І депутати проголосували «за». Залишивши зал засідання облради, пан Марус примчав у міськраду на Думську й навіть усівся в вільне депутатське крісло. Напевно, щоб морально допомогти колегам виграти бій. Та мер попросив звільнити чуже місце... Міську програму з Євро-2012 міськрада ухвалила місяцем раніше, 22 січня ц.р. І тоді в депутатів від Партії регіонів не було заперечень щодо другого стадіону. Обурювалися ті, хто був проти забудови берега й знищення зеленої зони, та їх одиниці. А регіонали тоді стежили за тим, щоб ЗАТ ФК «Чорноморець» потрапив у програму як інвестор. І раптом такий опір... Тертя між керівництвом міста й ЗАТ ФК «Чорноморець» виникли тому, що міська влада не погоджується з умовами, які диктує ця компанія, бажаючи задарма отримати у власність стадіон у парку Шевченка. А оскільки лідер обласної організації Партії регіонів, народний депутат Леонід Климов є почесним президентом ЗАТ ФК «Чорноморець», то вірні партійці виявили неабияку активність. І на обласній, і на міській сесіях. Насправді ж обидва проекти викликають багато негативу. Тому що в жертву майбутнім іграм (а ще невідомо, чи пройдуть вони в Одесі) приносять цінні території. Людям незрозуміло, навіщо будувати величезний стадіон у Лузанівці на березі моря. Чи розширювати стадіон у парку Шевченка. За генпланом — це пам’ятка садово-паркового мистецтва. Що ж після чемпіонату від нього залишиться? Через кілька днів після сесії чиновники спробували провести громадські слухання щодо реконструкції Лузанівки. Й у відповідь одержали акції протесту 2 і 4 березня. А 5-го про себе заявили решта протестувальників. Цього дня відбулися збори делегатів від усіх проблемних мікрорайонів, вулиць і дворів. Актовий зал облради на 500 місць був переповнений. Люди зібралися заради одного — прийняти резолюцію протесту, виконання вимог якої дасть змогу, на їхній погляд, розблокувати ситуацію. Організатори відразу заявили: їхні збори не мають жодного стосунку до провокацій, за якими стоять бізнес-структури, що переслідують свої інтереси. Ця акція, як і багато інших, — це громадянська ініціатива, чого ніяк не можуть зрозуміти органи місцевого самоврядування. Тому від них зажадали припинити психологічний і фізичний тиск на одеситів, які обстоюють свою громадянську позицію. Що ж до безпосередньо генплану, то вимога протестувальників видається нереальною. Оскільки основою для розробки генплану стала концепція розвитку Одеси, яку затвердила міськрада 2004 року, не враховуючи думки городян, жителі вимагають у найкоротші терміни розробити й винести на громадське обговорення нову концепцію забудови міста й видати розробникам нове технічне завдання. Заодно вони вирішили звернутися до Держкомітету України з будівництва та архітектури з вимогою відкликати свій підпис під старою концепцією. А поки готуватимуть нові документи — запровадити мораторій на містобудівні обгрунтування забудови територій і призупинити дію вже погодженої технічної документації на будівництво. Своє звернення одесити адресували не тільки керівництву міста й депутатам міськради, а й президентові та прем’єр-міністрові країни. Й особисто повезли до Києва у Держкомітет України з будівництва та архітектури. Про майбутнє Одеси говорить її сьогодення Таким був перший етап ознайомлення з новим генпланом. Судячи з заяв влади, попереду обговорення. Але вже перші круглі столи показали: бачення майбутньої Одеси в розробників, влади й громадськості різне. Свою порцію критики одержав і генеральний розробник генплану — Державний НДІ проектування міст «Діпромісто». Мовляв, чого було чекати: кияни не знають, не люблять і не розуміють Одеси так, як самі одесити. Колись генпланом займався одеський «Діпромісто». Але цього інституту в старому вигляді більше немає. Претензії до розробників звучали й на засіданні виконкому, присвяченому розгляду генплану. Але щодо концептуальних рішень, то хто замовляв музику? Звичайно, місто. За словами самого мера, якщо велять побудувати корівник, то ніхто палац Растреллі не збудує. Кажуть, що розробники не встигали за владою, за її рухом руки й думки. Вони планують одне, а потім дізнаються, що територію віддали під зовсім інше. Новий генплан Одеси почали розробляти ще до приходу команди Е.Гурвіца. Коли влада змінилася, містобудівну політику, яка існувала на той момент, піддали жорсткій критиці. Лаяли за недозволені вільності й марафет в історичній частині міста, за розбазарювання цінної землі, знищення зелених схилів, забудову санаторіїв, скверів і парків... Нова влада, взявшись за доробку генплану, обіцяла усунути вади й подати оновлений документ на суд громадськості з дня на день. А потім уже, отримавши добро від городян, почати втілювати задумане в життя. Але довгоочікуваний момент увесь час відсувався, а містобудівна політика попередників продовжувала діяти. І от, нарешті, з’явився довгожданий документ. Але він не тільки не відповів на багато запитань, а й породив нові. Розчаровані й пересічні городяни, й фахівці. Адже, крім проблем навколо житлової забудови, є й інші, не менш болючі точки. Той же морський порт, наприклад. Річ у тім, що, відповідно до нового генплану, частину виробничих територій, що прилягають до району парку Шевченка (це від морвокзалу до Ланжерона), порт має віддати під рекреацію. А це — втрата робочих місць. Запитання, що буде з нашим узбережжям, заповідною частиною старої Одеси, квітучим Французьким бульваром і, нарешті, Молдаванкою, звучали завжди. І нині вони теж у центрі уваги. Це — біль Одеси. Саме ці території через їхню комерційну цінність найбільше потерпають від диктату забудовника. Історичний образ уже давно й добряче зіпсовано. Підняли руку на саму Дерибасівську. Знівечено Грецьку площу. Від Привозу незабаром залишиться одна назва. А від Французького бульвару — слова з пісні, що він «был в цвету». Колись. І навряд чи обожнюватиме когось Молдаванка після того, що з нею зроблять. Словом, немає впевненості, що все найгірше позаду. Місяць тому чиновники схвалили нові проекти забудови Французького бульвару. Поки одесити вивчали генплан. Хоча цим документом бульвар визнано, разом із старим центром Одеси, історичним ареалом. Правда, розробники були змушені звузити його межі через уже поставлені тут висотки. Але це не завадило запланувати нові «свічки». Вражає проект регенерації й забудови кварталів у районі Відради. Це — початок Французького бульвару. У лютому відбулося громадське обговорення містобудівного обгрунтування. Одесити обурені. І не тільки організацією: їх «загнали» в малюсінький підвал, де нічого не можна було до пуття ні побачити, ні почути, ні запитати. А й самим проектом, який не зовсім вписується в архітектурний стиль Відради. Планується забудувати висотками не тільки внутрішню частину кварталу, а й втиснути їх уздовж самого бульвару. Тобто вздовж червоної лінії, що неприпустимо. Що буде після такої регенерації з пам’ятками архітектури, які є тут, і чи витримають вони таке сусідство, невідомо. Кажуть, будинок Орлова по вул. Відрадній уже знищили. Це пам’ятка архітектури, де часто знімали історичні фільми. На початку лютого «вистрілив» ще один проект. Містобудівна рада схвалила забудову території санаторію «Росія», що наприкінці Французького бульвару. На 24 гектарах інвестор пропонує збудувати кардіологічний центр з адмінбудівлями, дитячий садок із початковою школою й житлові хмарочоси, що займуть половину території. Нечувана зухвалість! А міська влада тим часом, як і раніше, критикує своїх попередників за знищення санаторно-курортних територій. За безпринципну політику в цьому питанні. Про це йдеться в розпорядженні мера міста, підписаному 20 лютого ц.р. Виходить, погане бачиться тільки на відстані... Влада назвала безпрецедентну передачу під забудову 20 гектарів прибережних схилів 2004 року грецькій фірмі «Механіки Україна» на умовах, не вигідних для міста. І що ж? Умови переглянули, й місто тепер одержить і нові берегоукріплювальні споруди, й упорядковану паркову зону з кіноконцертним залом, і навіть, виявляється, вільні проходи до моря. Але й багато-багато готелів. Влада не хоче зрозуміти, що одесити проти забудови схилів узагалі, на будь-яких умовах. Це показали ще торік громадські слухання. Але результати ніхто до уваги не взяв. Тому залишалася остання надія — на генплан. Але, схоже, даремна. Довгоочікуваний документ не дає повної ясності в частині забудови прибережних територій загалом і схилів зокрема. Принаймні з графічних матеріалів і стислого коментарю незрозуміло, як виглядатиме узбережжя. Видно, що запроектовано набережну. Говорять про нагірний бульвар. На схилах буде збережено й упорядковано ландшафтну зону. Але як це поєднуватиметься з тим, що вже заплановано? Пріоритет віддається будівництву курортних і туристичних готелів. Але де їх будуватимуть? На верхньому плато місця немає. Воно потужно забудовується житловими хмарочосами, перетворюючи вулиці, що ведуть до моря, на довгі коридори з бетону, спотворюючи всю околицю. Район Аркадія й частково Великий Фонтан уже не впізнати... Отже, будуватимуть усе-таки на схилах? Розробник вважають, що там допустиме лише точкове будівництво, а не каскад будинків, як планується нині. Ці слова пролунали на виконкомі при розгляді генплану. До того ж сьогодні, за заявою місцевих фахівців, немає досліджень і, природно, повноцінного висновку про те, як поводитимуться будинки в зсувній зоні. Недарма ж раніше схили, рятуючи від руйнації, засаджували деревами, а на березі дозволяли будувати тільки малоповерхові будівлі. Є думка, й вона звучить із вуст фахівців, що новий генплан — це всього лише коригування старого. Але найсумніше, що він увібрав диктат забудовника та волю влади. Що залишиться в такій ситуації від Одеси, незрозуміло. Чи буде вона цікава туристам? Наскільки в ній буде комфортно жити одеситам? Йдеться не тільки про неповторний образ. Чи збереже Одеса свій дух — ось у чому запитання. Відповіді можуть бути різні. Але, напевно, найкраще про майбутнє Одеси говорить її сьогодення… Автор: Ніна ПЕРСТНЁВА (Одеса) Дзеркало тижня | |
|
| |