Товариство геодезистів та землевпорядників Прикарпаття

Офіційне представлення нового начальника відбулося у вівторок, 11 березня. Ймовірність призначення Юрія Добровольського на посаду головного земельника Прикарпаття у політичних і бізнесових колах всерйоз почали обговорювати ще 2-3 тижні тому. Втім, неминучість кадрових інтриг в управлінні земресурсів була очевидною одразу після приходу на губернаторську посаду Миколи Палійчука. Микола Васильович вважається лояльним до фінансово-промислової групи Приват Ігоря Коломойського. Так, партнер мільярдера І.Коломойського колишній голова ВАТ «Укрнафта» Ігор Палиця є кумом прикарпатського намісника, про що сам Микола Палійчук розповів у інтерв’ю «ГК» 15 листопада 2007 року.
На Прикарпатті групу цікавить передовсім нафтовидобуток, нафтохімія і туризм. «Буковель» – найцінніший туристичний актив Привату. Менше відомо, що саме Юрій Добровольський – автор ідеї будівництва гірськолижного курорту в Поляниці. В ТзОВ «Скорзонера», яка володіє «Буковелем», він працює з часу заснування компанії. Незмінним лобістом інтересів «Буковеля» в обласній раді була фракція БЮТ.

Метод
Призначення людини, настільки тісно пов’язаної з крупним бізнесом, на ключове з багатьох оглядів для господарки області крісло, виглядає щонайменше виклично. Втім, спосіб, в який все робилося, захоплює ще більше.
Наскільки відомо редакції «ГК», попередній керівник, в. о. начальника управління Михайло Бойко 5 березня написав заяву про відпустку у зв’язку з викликом на дипломну сесію у Львівський національний університет і видав відповідний наказ. Вже наступного дня Державне агентство земельних ресурсів видає наказ про відкликання М. Бойка з відпустки, а 7 березня з’являється наказ про його звільнення «за угодою сторін». Останнє є цілковитою нісенітницею, оскільки угоду сторін мала б підтвердити заява М. Бойка на звільнення. Але він такої, наскільки нам відомо, не писав. Не було й претензій до його роботи.
Зате потрібну заяву написав Юрій Добровольський: 7 березня він звернувся із проханням призначити його на посаду начальника управління і – чудеса трапляються! – того ж дня його прохання було задоволене. Призначення відбулося як перевід з Верховної Ради України, тому пан Добровольський як помічник-консультант нардепа автоматично отримав 7 ранг, найвищий на такій посаді. Жодного дня не пропрацювавши на державній службі насправді.
Отже, в якості в. о. 11 березня Юрій Володимирович увійшов до кабінету керівника обласного управління. Кабінет опечатали і навіщось виставили охорону. Останнє може свідчити і про невпевненість нового керівника у легітимності такого вселення в офіс. Не треба бути великим фахівцем з трудового законодавства, щоб передбачити, яким мало би бути рішення суду у випадку позову колишнього господаря кабінету.


Місце
Цінність крісла головного земельника переоцінити неможливо, передовсім для крупного бізнесу, який має інтерес до нових ділянок під будівництво і рекреаційних, і промислових об’єктів в регіоні. Обмежимося кількома тезами.
По-перше, в управлінні – завжди найповніші, найточніші, найоперативніші дані про всі земельні ділянки області, про зацікавленість ними інших суб’єктів господарювання, словом, управління – монополіст на інформацію про земельні ресурси Прикарпаття.
По-друге, повноваження начальника управління забезпечують важелі тиску на потенційних конкурентів. При бажанні зупинпити будь-який туристичний проект в Карпатах, альтернативний «Буковелю», тепер буде значно простіше. Нагадаємо, що два роки тому попри шалений опір фракції БЮТ в облраді, традиційно прихильної до Привату, більшість депутатів таки підтримала конкурентний проект туркомплексу в Бистреці Верховинського району. Сьогодні в руках Привату може опинитися зброя, сильніша за цілу фракцію. Чи дійде до ПРИВАТизації Карпат?
По-третє, і це випливає з попереднього пункту. Забезпечити власну експансію на нові землі буде куди простіше. Чи не тому вже сьогодні лунають балачки про зміну керівника Верховинської райдерджадміністрації? Серед кандидатів найчастіше називають одного відомого підприємця з Ворохти, земляка нинішнього губернатора.
Справедливості ради зауважимо, що Михайло Бойко завжди підтримував розвиток «Буковеля», не втомлюючись повторювати, що туркомплекс – візитівка Прикарпатя. Але приватівців навряд чи могло втішити однакове ставлення головного земельника до різних, часто конкурентних інвестиційних проектів в Карпатах. Бойку вдавалося зберігати дистанційованість до ключових гравців у регіоні. У цьому була сила і цінність його позиції. І водночас, як виявилося, її слабкість.

Час
Село Поляниця трохи більше місяця тому розширило свої межі на 650 га. Значна частина цих земель передбачається під розвиток «Буковеля». Ще зовсім недавно Юрій Добровольський переконував обласних депутатів, що «наш інтерес – лише ці 106 га». Депутати після двохмісячних суперечок таки проголосували, і залишалося отримати рішення дружньої сільради, щоб почати оформляти право власності на землю…
Однак, у 2008 році все змінилося. Несподіваною й прикрою перепоною для власників курорту стала ініційована урядом Юлії Тимошенко і закріплена в Законі України Про Бюджет на 2008 рік норма про оренду й продаж державних земель виключно на відкритих торгах.
Організатором аукціонів уряд Постановою від 27 лютого 2008 р. N 90 визначив саме територіальні підрозділи Держземагенства. Обласні управління готуватимуть лоти до торгів, визначатимуть стартову ціну, враховуючи експертну оцінку і ринкову вартість землі, а ще – зможуть зупинити аукціон в будь-який момент до оголошення переможця. Тож навіть у випадку, якщо якийсь добро- чи недобросовісний конкурент і наважиться змагатися за ділянки в Поляниці із «Скорзонерою», шанси в нього будуть мізерні.
Врешті-решт, сам час працюватиме на бізнес, який зможе контролювати земельні ресурси області. Крісло земельника буде дорожчати синхронно з капіталізацією прикарпатської землі. Тим важливіше, щоб у ньому сидів розсудливий і безсторонній фахівець, а не затятий лобіст інтересів якогось одного середовища.

Як відомо «ГК», найближчим часом Михайло Бойко подаватиме позов з вимогою поновлення на посаді. Зрештою, йому вже доводилося це робити. У 2005 році, коли на пост губернатора прийшов Роман Ткач, Михайло Михайлович у суді відстояв свою посаду.