Товариство геодезистів та землевпорядників Прикарпаття

Відсутність закону стримує розробку нормативно-методичної бази ведення кадастру, а це блокує запровадження кадастрово-реєстраційної системи і особливо використання багатозатратних даних, що є в наявності в Україні й певною мірою створює ситуацію правової невизначеності в цій галузі.

- Держава не повинна втратити впливу на ці важливі процеси, - підкреслив Микола Сидоренко.- Державні пріоритети, включаючи європейський вибір України, а також підготовлену Урядом національну стратегію економічного та соціального розвитку, потребують вирішення основних концептуальних положень ведення державного земельного кадастру.

Пріоритетними, на думку промовця, залишаються такі питання:

1. В Україні має бути Єдиний кадастр земельних ділянок.

2. Земельний кадастр має бути державним і його має вести орган державної влади.

3. Має бути запроваджена трирівнева інтегрована кадастрова інтеграційна система: базовий рівень, рівень регіонів, національний рівень.

4. Сучасний кадастр повинен відбуватися в середовищі ІТ- та ГІС-технологій.

5. Доступ до баз даних державного земельного кадастру.

Шляхом до реалізації цих питань є Єдина автоматизована система земельного кадастру України, яку презентували на "круглому столі" її розробники. Генеральний директор Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Андрій Кобринський підкреслив, що Автоматизована система земельного кадастру є загальнодержавною та єдиною базою даних, що містить інформацію про всі земельні ділянки України, а також відомості про землевласників.

Сьогодні області, райони, міста України ведуть свої, не схожі один на одного, кадастри. Вони відрізняються за системою координат, програмою, що обробляє дані, якістю інформації та за іншими параметрами. Поєднати всі ці невеликі "кадастрики" практично неможливо. Якість інформації, що знаходиться в цих системах, прямо залежить від фінансового стану відповідної територіальної одиниці. Наприклад, місто Київ має унікальний, фактично ідеальний земельний кадастр, а віддалені райони області не мають його взагалі. Виникають проблеми із захистом цієї важливої для держави інформації. Зрозуміло, що захистити 650 баз даних в 650 адміністративно-територіальних утвореннях України практично неможливо. Звідси, на думку промовця, факти зловживання, свідоме знищення, пошкодження і навіть викрадення інформації. Крім того, навіть в одній і тій жеобласті Управління земельних ресурсів, Центр державного земельного кадастру та Інститут землеустрою не мають доступу до єдиної земельно-кадастрової інформації.

У деяких областях не проводиться взагалі або проводиться неякісно просторовий аналіз при внесенні земельної ділянки до бази даних. Внаслідок цього сьогодні ми маємо велику кількість земельних ділянок, які частково або повністю накладаються одна на одну. Через неякісну роботу землевпорядних організацій та відсутність контролю з боку кадастрово-реєстраційної системи багато ділянок зареєстровано не в тих місцях, де вони реально розташовані.

Планується, що автоматизована система ДЗК буде єдиною на всій території України (єдиний банк даних, єдина мережа передачі інформації, єдина система захисту інформації, єдині підходи та правила при формуванні земельно-кадастрової інформації, єдина система координат). Працюватиме вона в режимі реального часу - on-line (в будь-який момент оператор може отримати актуальну інформацію про стан кожної земельної ділянки).

Ще одна перевага АС ДЗК - інформація про будь-яку зміну в базі даних, а також про оператора, який здійснив цю зміну, вноситься до електронного журналу і залишається там назавжди. Система дає можливість працювати із замовником у режимі єдиного вікна. При цьому більшість перевірок коректності даних про земельну ділянку проводиться комп'ютером під час надходження інформації до бази і система одразу видає результат.

Збереження більшості паперових даних в системі у вигляді електронних копій забезпечує прозорість процесу обліку бланків і документів та унеможливлює корумповані дії.

Створення Єдиної автоматизованої системи земельного кадастру є відчутним кроком у подальшому просуванні земельної реформи в Україні, однією з найважливіших гарантій ефективного забезпечення права власності громадянина на землю. Однак запрацює ця система тільки після прийняття парламентом закону про земельний кадастр.

Після активного обговорення проблеми відбулася прес-конференція. Серед численних питань журналістів зацікавило й питання реорганізації Держкомзему. Микола Сидоренко відповів на нього буквально так:

- Відповідно до чинного законодавства держава має сьогодні землі сільськогосподарського призначення, землі населених пунктів, лісового та водного фонду. Ними має опікуватися єдиний орган у державі, статус якого повинен бути міністерством. Вартість земельних ресурсів України сьогодні дорівнює 330 трлн. грн. І це далеко не кінцева цифра. З кожним роком вона тільки зростатиме. Капіталізація земельних ресурсів - одне із головних завдань економіки України. У той же час однією із найслабкіших ланок управління державною власністю є управління земельними ресурсами, майже 47 відсотків яких знаходиться у державній власності. Держкомзем як орган державного управління сьогодні не має повноважень розпоряджатися земельними ресурсами. І немає іншого органу державної влади, який опікувався б цими питаннями. Тому, на моє переконання, в Україні повинно бути Міністерство державної земельної політики та Фонд або Агентство земель державної власності , яке займалося б управлінням саме цих земель. Ось оптимальна структура, оптимальне бачення для нашої держави, виходячи із державницьких, а не з особистих інтересів. Така схема діє в розвинутих країнах. Те, що треба реорганізовувати систему земельних відносин, у нашій державі переконані всі, а ось єдиного підходу до цього питання немає. На мою думку, статус органу, який займається земельними відносинами, має бути підвищений.

Держкомзем України