Товариство геодезистів та землевпорядників Прикарпаття

В. Москаленко: Земельне законодавство потребує принципових уточнень

Тези виступу на засіданні Круглого столу з питання: ”Громадське обговорення проекту Закону України “Про ринок земель” 09.04.2008 року

Віктор Москаленко, Голова Всеукраїнської секції по охороні та раціональному використанню земель Українського товариства охорони природи, почесний землевпорядник України

Питання щодо Закону України “Про ринок земель” заслуговує обговорення його в двох аспектах.

Перший, це щодо ринку земельних ділянок в межах населених пунктів де він уже діє, але законодавчо до цього часу не врегульований. Про це ярко свідчить стан забудови, в ринкових умовах, в столиці – місті Києві, де мають місце непоодинокі факти, коли забудова ведеться з порушенням Конституції України, наносячи шкоду людям і суспільству. Тому зараз і є нагальна потреба у законодавчому врегулюванні суспільних відносин, які виникають у процесі організації та функціонуванні ринку земельних ділянок в межах населених пунктів України.

Другий, що стосується земель сільськогосподарського призначення та земель інших категорій за межами населених пунктів, то включення їх до сфери ринку вважаємо передчасним до вирішення питань щодо прогнозованого розвитку території України, як держави, та щодо забезпечення в Україні охорони земель державою, як це визначено в Конституції України.

При цьому ми вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що в проекті Закону України “Про ринок земель” відсутні визначення термінів “земля (земельна ділянка)”, “Консолідація земель сільськогосподарського призначення”. В той же час в діючому законодавстві, яким регулюються відносини, пов’язані з ринком земель: Конституції України, Земельному кодексі України, Цивільному кодексі України термін земля (земельна ділянка) визначений по різному.

В статтях 13,14 Конституції України земля визначена природним ресурсом, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

В статті 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Посилання на те, що земля є природним ресурсом, як це визначено в Конституції України упущене.

В статті 181 Цивільного кодексу України земельна ділянка віднесена до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість). На основі цього визначення в Цивільному кодексі України щодо земельної ділянки, як до речі – предмету матеріального світу, а не як до природного ресурсу, і розповсюджені цивільні права та обов’язки, на яких зараз формуються ринкові земельні відносини.

Але, якщо земельну ділянку розглядати як природний ресурс, у відповідності до Конституції України, то термін “земля” необхідно було б визначити в такій редакції: “Земля – природний ресурс, складова частина біосфери, насичена живою речовиною рослинного і тваринного світу та мікроорганізмами, яка при постійній взаємодії з водою і повітрям, забезпечує життя і є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави”. Таке визначення терміну “земля” буде вимагати відповідного впливу при формуванні ринкових земельних відносин.

В даний час особливу турботу громадськості викликає наполягання на прискоренні розвитку ринкових відносин щодо земель сільськогосподарського призначення та земель інших категорій поза межами населених пунктів до вирішення питання прогнозованого планового розвитку території України, як держави. Адже Україна коли стала суверенною, незалежною, демократичною державою земельного устрою своєї території на національному, регіональному і місцевому рівнях до цього часу не проводила. А це свідчить, що прогнозованого, планового розвитку території держави не визначалося.

Землеустрій же України, як держави, на національному, регіональному і місцевому рівнях це основа для здійснення державного і громадського управління територіями (прогнозування, планування, координації, погодження, контролю) і регулювання у сфері функціонально-просторової прогнозованої планової організації використання території держави, особливо в ринкових умовах.

Якщо зараз, в умовах посиленої дії процесу урбанізації, розпочати розвиток ринку земельних ділянок поза межами населених пунктів, до проведення державного землеустрою, то це призведе до хаотичного розвитку території України. Адже, використання території на місцевому рівні, без ув’язки із загальнодержавним регіональним земельним устроєм, з урахуванням зональних, та тих, що виникли під антропогенним впливом особливостей, значно погіршуватиме умови для планового прогнозованого розвитку і забудови територій, охорони і раціонального використання земель та інших природних ресурсів і негативно впливатиме на створення сприятливих еколого-економічних і соціальних умов для безпечного проживання і здоров‘я людей.

Для законодавчого врегулювання ринкових відносин щодо земель сільськогосподарського призначення та земель інших категорій за межами населених пунктів вважаємо за необхідне розробку і прийняття законів:

“Про особливі цивільні права і правила поводження із землями сільськогосподарського призначення, як природним ресурсом, насиченим живою речовиною рослинного і тваринного світу та мікроорганізмами, основним засобом сільськогосподарського виробництва”.

“Про статус польових земель”.

“Про землеустрій території України, як держави, на національному, регіональному і місцевому рівнях та його реалізацію”, в якому термін “територія України” визначити, як частину біосфери в межах кордону держави.

Прийняття зазначених законів повинно упереджувати розвиток ринку земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земель інших категорій за межами населених пунктів. Опрацювання проекту Закону України “Про ринок земель”, з урахуванням зазначених законів дасть можливість уникнути негативних наслідків щодо нанесення збитків державі, суспільству, народу України, як це сталося при проведенні земельної реформи.

На наш погляд слід пам’ятати, що не вільний ринок землі спасе відродження Української нації, а зміна відношення держави до землі, як до основного джерела всього живого.