Товариство геодезистів та землевпорядників Прикарпаття
Головна » 2007 Жовтень 17 » Мораторій чи ярмарок?
16:10 Мораторій чи ярмарок? | |
Темою нових дискусій в українському післявиборчому суспільстві невдовзі стане питання відміни чи продовження ще на півроку або й на рік мораторію на продаж земель сільгосппризначення. Адже офіційно заборона на торгівлю селянськими паями й іншими частками колишньої колгоспної ріллі діє згідно з відповідним законом Верховної Ради, яким парламент подолав вето глави держави, лише до 2008 року. Отже, найпізніше наприкінці грудня має з’явитися певне законодавче рішення у цій справі. Деякі політичні сили вже ратують за те, щоби продовжити мораторій навіть до 2015 року. Мовляв, українське суспільство не готове до такого нововведення, бо ВР належить прийняти ще близько 40 законів, які мали б регулювати ринок продуктивних земель. Крім того, досі не зроблено оцінки сільгоспугідь, не виведено їхню кадастрову вартість, а добра третина власників паїв ще не має державних актів на право власності на земельні частки. Водночас, як свідчать принагідні репліки й заяви із Секретаріату Президента, Віктор Ющенко має твердий намір таки домогтися зняття тієї заборони якщо не з 1 січня, то в крайньому разі з 1 липня наступного року. Наразі важко прогнозувати, чия позиція в цьому протистоянні опиниться зверху – прихильників чи противників мораторію. Та якщо його таки скасують і в країні почне розгортатися жвавий торг земельними частками (як колись акціями приватизованих підприємств), то це означатиме, що аграрна реформа, про чиї здобутки і втрати ми вже півроку ведемо мову на шпальтах газети («Галичина» за 10 і 24 травня, 12 червня та 13 вересня), нарешті вступить у завершальну стадію. Добре це буде чи зле для наших хліборобів? Знову ж таки, все залежить од самих господарів. Якщо вони кинуться спродувати паї, а в багатьох із них аж сверблять руки від бажання звільнитися від того «скарбу», котрий уже став тягарем-ярмом, щоб вибратися зі скрутного фінансового становища, то тоді, ймовірно, розпочнеться справжня битва за вітчизняні чорноземи, чи то пак перерозподіл останнього багатства пострадянської України поміж панівними в державі олігархічними кланами. Битва, яку українські аграрії програють, а їхню землю приберуть до рук ті самі ділки, у чиїй власності опинилися після приватизації заводи і фабрики... – Щойно відмінять мораторій на продаж землі, як її відразу можуть скупити за дуже низькими цінами вітчизняні олігархи та їхні іноземні «партнери» через підставних осіб з числа громадян держави, – вважає, наприклад, київський експерт з агропромислового розвитку України Олексій ЗОЦЕНКО. – Українські товстосуми, ставши власниками найбагатших у світі чорноземів, потім перепродадуть їх удесятеро-вдвадцятеро дорожче. Або ж, як і закордонні інвестори, приженуть високопродуктивну сільгосптехніку і сіятимуть, і садитимуть лише ті культури, врожай яких можна буде продавати за кордон, тобто які приноситимуть їм найбільші прибутки. Працею на цій землі буде зайнято лише 10 – 20 відсотків місцевого населення. Решта ж опиниться без роботи, засобів до існування, а в майбутньому – й без пенсійного забезпечення. Але цього в жодному разі допускати не можна. Інакше Україна може навіть втратити свою незалежність. Для подолання ж кризового стану у вітчизняному агросекторі Верховній Раді належало б негайно прийняти закон, згідно з яким кожен, хто отримав у власність земельний наділ, має право користуватися ним лише в тому разі, коли спроможний самостійно його обробляти на фаховому рівні. Всі інші землі – і ті, що їхні власники здають у згубну оренду, й ті, що взагалі не обробляються, і землі збанкрутілих господарів тощо, мали б перейти під контроль районних, сільських, селищних рад, які б організовували їхній обробіток руками по можливості всіх людей, котрі проживають на «підвідомчих» територіях. Ці площі вважатимуться спільною (громадською) власністю тих, хто безпосередньо працюватиме на них. І кожен матиме право на безкоштовне виділення йому частки того масиву, якщо забажає відокремитись і стати фермером. У цьому разі рівноправно функціонувало б дві форми тієї власності – особиста і громадська. Десь такої думки дотримуються і члени Всеукраїнської громадської організації «Ліга захисту прав землевласників і землекористувачів «Земля України», які провели недавно свій перший форум. Оцінивши стан земельних відносин у нашій державі як критичний, його учасники закликали всіх, кому не байдужа доля українських чорноземів, до згуртованих дій... – Українська земля й мільйони її новоявлених землевласників чекають на проголошений Конституцією і Земельним кодексом новий земельний порядок, – ідеться в заяві учасників Першого всеукраїнського громадського земельного форуму. – Налагодження ж сучасних виробничих відносин на селі пов’язували з земельною реформою, яка, за задумом її творців, мала відновити приватну власність на землю і сприяти відродженню у селян почуття власника та господаря. Однак реформування звелося до здійснення бюрократичних і реєстраційно-технічних процедур та змагання за першість у видачі державних актів на землю. Внаслідок такої політики реформи на селі призвели до розвалу господарства, соціальної апатії й зубожіння селян. Недосконалість українського законодавства уможливила шахрайські оборудки із землею – незаконні, приховані купівлю й перепродаж величезних масивів сільгоспугідь. З цієї причини й досі існує ганебна практика оренди людських паїв, коли орендар може безвідповідально розпоряджатися чужою власністю, по-варварськи її експлуатуючи. При цьому ставки орендної плати за землю вдвоє-втроє нижчі від прийнятих в інших країнах. Мораторій на продаж, відчуження сільськогосподарських земель не лише порушує конституційні права власників паїв, але й об’єктивно стримує інвестиції в аграрний сектор, унеможливлює його іпотечне кредитування. За п’ять років дії заборони українське земельне законодавство залишається таким самим нормативно неврегульованим, яким і було перед її введенням. Але згадані спекулятивно-шахрайські операції з продуктивними землями, проти чого, власне, і було спрямовано мораторій, уже давно стали реалією українського буття. Демократизація українського суспільства, проголошена Конституцією, не досягла сільських ланів. Трапляються непоодинокі випадки порушень конституційного права громадянина на земельну власність. Земельні закони, написані в тиші столичних кабінетів, не завжди враховують потреби і побажання землевласників. У кабінетах приймають і рішення щодо використання земель, які перебувають у підпорядкуванні територіальних громад. Пересічні громадяни фактично позбавлені права й можливості впливати на процеси управління земельними ресурсами. Отож форум започаткував довгострокову акцію – Всеукраїнську земельну толоку заради здійснення громадського контролю за рухом сільгоспземель у державі, для проведення земельного загального навчання населення, створення в кожному селі земкомітетів і об’єднання їх під егідою Ліги. Толока не передбачає ні хліборобських страйків, ні якогось іншого виду спротиву. Це нібито має бути повсякденна спільна праця тисяч людей для добра кожного громадянина. Захищаючи права землевласників, учасники толоки мають наступати на порушення земельного законодавства, боротися з корупційними схемами розкрадання земельних ресурсів, шахрайським привласненням паїв «дрібних» власників, ідеться в рішенні форуму. За великим рахунком, толока мала б посприяти тому, щоб ринок сільгоспземель функціонував у більш-менш цивілізованих рамках, а не перетворювався на безконтрольний ярмарок. Однак підтримає широкий селянський загал цю ідею чи ні – то, як мовиться, питання друге. Важливо, що чи не вперше за роки новітньої незалежності України її хлібороби пробують узяти власну долю в свої руки. Звісно, гадати, що кожен господар відгукнеться на той заклик і всі стануть широким фронтом проти новітніх «збирачів» наших земель, точніше чорноземів, річ, мабуть, марна. Адже добре відомо, яким залізобетонним є індивідуалізм українського селянина. Але того, напевно, й не потрібно. Якщо кожен землевласник, попри всі особисті негаразди, непохитно стоятиме на своєму місці під сонцем, то нікому не вдасться, образно кажучи, вибити в нього землю з-під нігѕ Утім, є сподівання, що введення в дію ринку сільгоспземель проводитиметься поетапно з поступовим зняттям тих чи інших тимчасових обмежень. Найдовше ж ці обмеження має бути збережено на так звані ризиковані операції – зокрема, на продаж об’єктів разом із земельними наділами чи ділянок, зданих ще раніше в оренду. Принаймні саме з такою ініціативою, нагадаємо, виступив було Президент України Віктор Ющенко під час свого вересневого візиту на Черкащину, яку за кілька днів до виборів-2007 привселюдно підтримав міністр економіки Анатолій Кінах. Зрештою, так чи інакше, а в перші п’ять–сім років після відміни мораторію, рекомендують експерти селянам, доцільно утриматися від продажу землі. А пізніше її можна буде продавати лиш українським громадянам, які здобули спеціальну сільськогосподарську освіту і хочуть стати хліборобами. Збутися ж паїв одразу – це залишити своїх дітей та внуків без прийдешнього. А ще ліпше – таки втриматися на своїй землі, або ж і далі віддавати її лише в оренду, умови якої, безперечно, зі стартом ринку людських паїв поступово змінюватимуться у кращий бік для їхніх власників і стануть не такими згубними для родючості самих земельних наділів. Василь МОРОЗ Галичина | |
|
| |